1. Ліквор відбирається лікарем та одразу доставляється на пункт забору біологічного матеріалу. 2. Перед спинномозковою пункцією слід протягом 6–12 годин припинити, по можливості, внутрішньовенні, пероральні, підшкірні введення рідин, ліків. 3. Відбір біоматеріалу проводиться до початку лікування антибактеріальними, імунобіологічними, протигрибковими, противірусними препаратами. 4. При контролі лікування (перед початком лікування та після закінчення курсу лікування): а) без прийому імунобіологічних, антибактеріальних, протигрибкових, противірусних препаратів – через 5-7 днів; б) з прийомом імунобіологічних, антибактеріальних, протигрибкових, противірусних препаратів – не раніше, ніж через 14 днів. 5. Час прийому відбору зразка: 08:00-13:00.
Вірус Епштейна-Барр — це герпесвірус людини типу 4, який провокує захворювання мононуклеозу та пухлин. Вірус трапляється дуже часто, його носіями є майже 95 % всіх жителів планети. Якщо людина хоча б один раз перенесла це інфекційне захворювання, то вона залишається його носієм на все подальше життя. Вірус малостійкий у зовнішньому середовищі, оскільки відразу гине після висихання. Він чутливий до дії дезінфікуючих засобів і високих температур. Активніше ВЕБ-інфекція поширюється навесні й восени. Зазвичай її спалахи відбуваються кожні 5–7 років. Вірус Епштейна-Барр: шляхи зараження Джерелом зараження є перехворіла на ВЕБ-інфекцію людина, яка після гострої стадії хвороби стає довічним носієм. Ймовірність зараження вірусом Епштейна-Барр залежить від стану імунної системи на момент контакту зі збудником і скупчення людей. Особливо часто спалахи інфікування відбуваються в дитячих садках, школах, вишах, гуртожитках та інших приміщеннях, де одночасно перебуває багато людей. Сприйнятливість людини до цього вірусу вважається високою. Вроджений імунітет захищає від інфікування до 1-го року життя. Симптомами вірусу Епштейна-Барр можуть бути не тільки прояви інфекційного мононуклеозу. Згодом їхнє інфікування сприяє розвитку й інших патологій: • герпесу; • стоматиту; • хронічної втоми; • гепатиту; • лімфогранулематозу; • назофарингіальної карциноми; • розсіяного склерозу; • хвороби Кікучі-Фуджімото; • синдрому "Аліси в країні чудес" та ін. У дитячому та підлітковому віці інфікування вірусом переноситься легше й майже в половини дітей протікає в стертій формі. Якщо імунітет працює правильно, інфекція проходить безсимптомно. Для діагностики вірусу Епштейна-Барр необхідно звернутися до лікаря-інфекціоніста. Залежно від клінічного випадку можуть призначатися різні методи дослідження: • серологічне дослідження; • ПЛР-діагностика. Здебільшого призначається ПЛР-аналіз на вірус Епштейна-Барр. Для його проведення необхідна кров із вени. Перед аналізом лікар знайомить пацієнта з правилами підготовки до дослідження.
